Люба

Так близько, ніжно, та сповна Збудувала ти твої обійми й примхи Спокійно віддав - узяла І твоїм словам вірив покірно Вільна, ти сама своя Я в твоїх долонь полон Упав невинно Божевільна та цілком моя Ти - мій кавардак, завжди так Але так потрібна! Люба! Мав бути іншим Люба! Мав бути гіршим Люба! Мав загубитись Втекти І згодилася б інша Люба! Мав бути іншим Люба! Мав бути грішним Люба! Мав би багато Не таких, як ти Та такої б не мав, Люба! Постільний із тобою я Ти ж знаєш, не самостійний Дивно, та правда знов твоя А свою зміняв на твою вроду Рідна... Вільна, ти сама своя Де була? Де раніш літала? Божевільна, та така моя Ти - гойдалка в моїх думках Не впасти б! Люба! Мав бути іншим Люба! Мав бути гіршим Люба! Мав загубитись Втекти І згодилася б інша Люба! Мав бути іншим Люба! Мав бути грішним Люба! Мав би багато Не таких, як ти Та такої б не мав, Люба!