Земля

Виє вітер і гуркоче скло Зло не спить, воно до нас прийшло Ріже дощ і б'є об землю град Стучиться "брат" Зло й ненависть із газетних шпальт Слід палає і горить асфальт Плаче і кричить моя земля Прийшла війна Поза спинами міста стоять У померлих і живих солдат Наші сім'ї, ріки і поля Гуде земля Двоголовий б'є своїм крилом Стражить молотом, маха серпом В полі стадо уражених собак Та їх атак Непокірний ворону народ Від Донбасу до Карпатських вод Непідвладна йому земля Не віддана! Подзвонив мамі, сказав, що все у нас спокійно Ні, мам, це просто грім, маленьке лихо стихійне У нас тут дощі йдуть і гриміть постійно Ти не хвилюйся, мамо, у мене "бронік" надійний Набрехав мамі, а як їй правду казати Про те, як раптом мужніють зовсім юні солдати? Про постріли, вибухи, в броні пробоїни Про те, що ми вже давно не діти, ми – воїни Ідуть на небо хлопці безсмертними ротами Вже двох друзів відправив додому "двохсотими" А скільки іще їх найкращих поляже? І хто ж тобі скаже, хто тобі скаже? Чергова в телевізорі пика вгодована Яка прикро вражена, надзвичайно стурбована Я тут не за них, за дружину з дитиною. І за землю, що називається Україною! Хтось із старших сказав Що "сепари", як в Афгані "духи" Ховаються за спинами мирних, сіють смерть і розруху "Плюють" із "зеленки" смертельними сюрпризами Дістав уже цей клятий кукловод із своїми репризами Ну нічого, в нас хлопці -"вогонь", всиплемо жару Усім, хто хоче нашу землю відібрати на шару Пишатиметься народ своїми синами Все буде добре! Перемога за нами!