З міста в місто

Зліста в місто. Крізь все життя мандруємо роки, Мов черепахи повзуть. Це ненавмисне. Ми обираємо шляхи тіла, відросла богему тут. В пошуках змісту. Крізь сміх до сліз, крізь сльози до нових Втіх. Легке намисто. Але на шиї шрами лише їх зберіг. Іду на ти, знаходжу сліди і Занотовую слова. Іду на ти, розводжу мости, назад Дороги вже нема. Іду на ти-ди-ди-ди-ди-ти-ди. Іду на ти-ди-ди-ди-ди-ти-ди. Цілий цілуєм. А решті залишаємо свої пісні. Калік лікує. І віддаємо їм частини власних тіл. Блискавично. З роками відрікаємося від батьків. Так незвично. Але удвох нам тісно між цих берегів. Іду на ти, знаходжу сліди і Занотовую слова. Іду на ти, розводжу мости, назад Дороги вже нема. Іду на ти-ди-ди-ди-ди-ти-ди. Іду на ти-ди-ди-ди-ди-ти-ди.