Новий день

Я не спав, чекав. Я не спав, чекав. Нового ранку, нових відчуттів та нових справ. Міркування про майбутнє, пошук ідей і підстав. Зрозумів, чекати допомоги марно, Роби сам. Пау! Треба рушити, бо рідний край дістав. Ага, відстань мала і не до змагань. Серед купи лайна, тюрма, дикі очі і слова, Що приводять до ладу мрії та почуття. Де світ серед темряви, що проведе крізь терни? Рух по колу у комі доводить до істерики. Зелений був, не відчував залежність від зелених, Та з роками відчуваєш смак гіркоти системи. Зорі на небі знаю, бачу, яким став літучим. Яким буде новий день? Смалів чи знову не скучить? Яким буде новий день? Яскравий чи таки самий? Зігріває саунд, коли над будинком злючі хмари. Я не спав, чекав. Я не спав, чекав. Я не спав, чекав Нового ранку, нових відчуттів та нових справ. Я не спав, чекав. Я не спав, чекав нового ранку, нових відчуттів та Нових справ. Я не спав, чекав. Я не спав, чекав. Там, де віє вітер, великі віти чіпляючись, Закриває очі, стихає, відповідаючи. Чи то моє пото відча, то є тягар на Плечах. Даю варту на відсіч, наче від себе печа. Старі речі, пакунки та дарування у вітальні лишаю, Або кімнаті в ванні. У старому вбранні на шлях, що надійний, Немов на злочин сліпний з рішенням самостійним. Минає день за днем, минає годинами. Нами влаштована повінь роками повільними. Вільними будемо були і будем їсти, Бо навколішках не розгледіти істини. З місто но підсумки підведемо, Хоч тощ тексти, навіть не демо. Головне йдемо зі швидкістю зорельоту. Новий ранок дарує нам нові висоти. Нехай яскравим полум'ям палає дикий страх. Іду у темряві, несу розбитий ліхтар. Через п'ятнадцять діб ста у дзеркалі на мене Дивиться вже не юнак. Життя так швидко проноситься, наче в небі літак. Перегорнув нову сторінку свого дня. Розкидане каміння підняв, допомогла рідня. Навколо нас живе багато світлих людей. Бачу, чую, але де вони, де вони, Де? Гілля, гілля, це обівітне невпинно. Нове покоління нам нічого не повинне. Продовжую уважно стежити за внутрішнім станом та за Його межами. Тримаю шлях до води, до води. Я сам собі поводир, поводир. За наше людство болить, бо вже той день, Коли. В пошуках кращого блукаю, Не сплю та не зволікаю. Навіть у пітьмі бачу зраю, заграю, До неба тягнусь. В пошуках кращого блукаю, не сплю та не Зволікаю. Навіть у пітьмі бачу зраю, заграю, До неба тягнусь.