Шелестiння

Коли на небі зорі, мрії просвітле майбутнє. Готую ту зустріч у квітні в мереживі сукні. Вона мене зігріє, радість дарує, Лютує. Ображається, коли одежа висити на стулі. За нею сумую. Єдина осміхнена, тепла, бадьора Нюня, Що вибила з голови крепки. Дарує натхнення, життя у долоні. Рука і я у полоні солодких снів, Коли поруч вона. інших не треба. Ти моє сонце і моє небо. Похмурим стане самий яскравий ранок без тебе. Я відчуваю, як мене підіймає до стелі шалене бажання Літати, стрибнути зі скелі, Я все ще той чи Став якимось іншим? Чи справді відчуваю те, що називають вічним? Лишає розум гармонюють та малюють квіти. Я знову чую шелестіння віршів у повній тиші. Тихо, потім іще тихіше. Я все ще той чи став якимось іншим? Спочатку тихо, потім іще тихіше. Гучні розмови не лякайте моїх світлих віршів. Спочатку тихо, потім іще тихіше. Справді відчуваю те, що називають вічним? Спочатку тихо, потім іще тихіше. Гучні розмови не лякайте моїх світлих віршів. Потім іще тихіше. Гучні розмови не лякайте моїх світлих віршів. Тихо, потім іще тихіше. Я їх чекаю довго, довго, потім засинаю. Потім іще тихіше. Я їх чекаю довго, довго. Це є моє кохання з першого погляду протягом Декількох років, що зустріло розум не за одягом. Я відчуваю, як мене підіймає до стелі шалене бажання Літати, стрибнути зі скелі. Потім іще тихіше, Поті м іще тихіше, Потім іще тихіше. Я їх чекаю довго, довго. Потім засинаю.