Пройдисвіт Брукс

Трохи скарбу в кишенях і торба на плечах. Ніщо не перечить сказати "бувай". Вірте не вірте, але це не втеча, Це кличуть у мандри за край. Вірте не вірте, але це не втеча, Це кличуть у мандри за край. Тут тільки я і тінь моя. Від кроків камінці шурхочуть. Знать не знаю та й не хочу, куди веде Дорога ця. Мої вічні бентеги підхопить вітер і Білим світом понесе кудись. Спущусь я в долину, там гарні квіти. Здіймусь я на гору та й просто плюну вниз. Тут тільки я і тінь моя. Від кроків камінці шурхочуть. Знать не знаю та й не хочу, куди веде Дорога ця, Куди веде дорога ця. Йдуть клином дороги до хати дівчини. Як зайду на хвилинку, залишуся на ніч. А зранку зникну і знову порину в Далекі мандри курявих узбіч. Тут тільки я і тінь моя. Від кроків камінці шурхочуть. Знать не знаю та й не хочу, куди веде Дорога ця, Куди веде дорога ця.