Своє кино

Кінець ранку, розплилися титри. Роздуплилася вітрів на виході з кіно. Опади істотні, ми йдемо у жовтні. Дідусі надворі грають в доміно. Кожному по щастю, іноді по сенсу, Іноді по пиці, але це форс-мажор. Відсиль бо додому напрямок знайомий. Мій будинок жовтий смішний колор. Ми блукаємо, ми шукаємо за любов'ю. А що не знаємо? Що ж чекаємо? Забуваємо, що у кожного є своє кіно. Ми блукаємо, ми шукаемо за любов'ю. А що не знаємо? Що ж чекаємо? Забуваємо, що у кожного є своє кіно. Сьогодні мої вікна очі песимізму. Жодних катаклізмів, жодних причин скрізь будь-яку Призму ніщо ніде не тисне, тягарем не висне. Тягарем бути молодим та сувати запитання, Значно яскравіше бути малим на плечах у тата Посеред параду, у небі кульки блим-блим. Ми блукаємо, ми шукаємо за любов'ю. А що не знаємо? Що ж чекаємо? Забуваємо, що у кожного є своє кіно. Ми блукаємо, ми шукаємо за любов'ю. А що не знаємо? Що ж чекаємо? Забуваємо, що у кожного є своє кіно. Ми блукаємо, ми шукаємо за любов'ю. А що не знаємо? Що ж чекаємо? Забуваємо, що у кожного є своє кіно. Ми Блукаємо, ми шукаємо за любов'ю. А що не знаємо? Що ж чекаємо? Забуваємо, що у кожного є своє кино. Ми блукаємо, ми шукаємо за любов'ю. А що не знаємо? Що ж чекаємо? Забуваємо, що у кожного є своє кіно.