Ляльки

Не кожен доживе до завтра, і поділ накриває когось Головою. Все, що ти знав, до нині неправда, Не марили з нами і жили тупою. Хтось деко полюбить цей новий світ, Стане частиною машини вбивць. Зворотній відлік безмежно лунає, І кожної миті когось забирає. Ми маємо навчатися жити в пітьмі і не забувати, Що ми не одні. Ми маємо тримати в серці вогонь і не відпускати Холодних долонь. Лише купа ляльок на горищі, серед старих Книжок, пилу та помилок. Майже цілі, але вже не так красиві, Поношені до дірок, в очах вже нема зірок. Життя навчає, що вічно ніхто не здає. Улюблені іграшки з часом теж нами наїд. І наші тіні розбиті стигта замінять. Залишаться спогади Про кращі наші часи. Лише Купа ляльок на горищі, Серед старих книжок, Пилу та помилок. Майже цілі, Але вже не так красиві, Поношені до дірок, В очах вже нема зірок. Життя навчає, Що вічно ніхто не здає. Улюблені іграшки З часом теж нами наїд. Життя мине, і все, що ми маємо, Ми не заберемо, ми все відкладаємо. І кожного дня зжива, і кожного дня війна, То, наче не про нас, чекаємо на ліпший час. Вдачі ми лиш тоді, Коли щось розуміємо, Що Мріями. Вдачі ми лиш тоді, Коли щось розуміємо, Що втратили назавжди, З ким йшли за мріями. Ми вільні настільки, наскільки ми сильні. Нас люблять за силу, за слабкість вбивають. Нема в душі миру, то й щастя немає. Чим більше жаліти ти будеш себе, Тим більш жалюгідним побачать тебе. Та валять оте, що сам потребуєш, Хоч, може, подяки за це почуєш. Але лиш віддавши, ти зможеш прийняти, Бо в небі без хмар легше літати. Вчорашнього дня ти не проживеш і справжнього там Себе не знайдеш. Лише купа ляльок на горищі, Серед старих книжок, пилу та помилок. Майже цілі, але вже не так красиві, Поношені до дірок, в очах вже нема зірок. Життя навчає, що вічно ніхто не здає. Улюблені іграшки з часом теж нами наїд. І наші тіні розбиті стигта замінять. Залишаться спогади про кращі наші Часи.