Дівча

Мале дівча украла ніч. І з вітром я почув її. Гей, люди, гей, запаліть вогонь! Сотні людей, тисячі долонь. Мале дівча украла ніч. І з вітром я почув її. Я був один, я мало зміг. Я запалив свічу їй. Вказати шлях тим оченятам я не зміг. Я був один. Та вітер ніс її біду по всіх посудах, в кожен дім. Гей, люди, гей, запаліть вогонь! Сотні людей, тисячі долонь. Гей, люди, гей, запаліть вогонь! Хмари розженіть тисячі долонь. І вийшли люди, як один. І підпалили небо. Іди, дівча, вперед іди. Ми світимо для тебе. І хмари вітер розігнав. І страх розтанув вночі. І був під небом я не сам. І бачить стали очі. Гей, люди, гей, запаліть вогонь! Сотні людей, тисячі долонь. Гей, люди, гей, запаліть вогонь! Хмари розженіть тисячі долонь. Вітер знав. Вітер знав. Люди-іскри, як один, запалили неба край. Вітру страх віддав. Гей, люди, гей, запаліть вогонь! Сотні людей, тисячі долонь. Гей, люди, гей, запаліть вогонь! Хмари розженіть тисячі долонь. Мале дівча украла ніч. І з вітром я почув її.