Песня про Кобеляки

Поглянь-но, як Ворскла вдаль водами лине. Прислухайся в щедрий пташок переспів. Мої Кобеляки це частка Вкраїни, це спів хлібороба, що лине з ланів. Мої Кобеляки це частка Вкраїни, це спів хлібороба, що лине з ланів. Ми йдем тротуарами вдвох спозарання, милуємось містом, що мирно зроста. Мої Кобеляки це наше кохання, це посмішка ніжна на милих устах. Мої Кобеляки це наше кохання, це посмішка ніжна на милих устах. Давно вже руїн позагоїлись рани. Та ні, не забудуться роки війни. Мої Кобеляки це свічі-каштани, це липи замріяні, це ясени. Мої Кобеляки це свічі-каштани, це липи замріяні, це ясени. Куди б ми не їхали, рідного міста забути не зможем ні ти, і ні я. Мої Кобеляки це наше дитинство, це щастя і праця, це пісня моя. Мої Кобеляки це наше дитинство, це щастя і праця, це пісня моя.