Ми українці

Ой нічка-ніченька, де ж та річенька, Щоб печаль мою втопить? Ой, де ж те сонечко, щоб в віконечко завітало Хоч на мить. А нас б'ють, ми не падаєм, а женуть не Йдемо. Про погане не згадуєм і щасливо живемо. А ми в своїй сторінці хоч на хустинці вріжем Гопака. А ми, ми українці, ми Українці, доля в нас така. А ми в своїй сторінці хоч на хустинці вріжем Гопака. А ми, ми українці, ми Українці, доля в нас така. Ой земле, земленько, як вже темненько, Тай не видно небокрай. Ой літо, літенко, своїм діточкам з неба зорі Назбирай. А нас б'ють, ми не падаєм, а женуть не Йдемо. Про любов свою згадуєм і щасливо Живемо. А ми в своїй сторінці хоч на хустинці вріжем Гопака. А ми, ми українці, ми Українці, доля в нас така. А ми в своїй сторінці хоч на хустинці вріжем Гопака. А ми, ми українці, ми Українці, доля в нас така. Ой горе-горенько, синє моренько розлилося до зірок. Ой де ж горілонька, щоб голівонька не знала сумних Думок. А нас б'ють, ми ж не падаєм, а женуть Не йдемо. Рідну землю ми радуєм і щасливо Живемо. А ми в своїй сторінці хоч на хустинці вріжем Гопака. Бо ми, ми українці, ми Українці, доля нас така. А ми хоч на хустинці, хоч по одінці вріжем Гопака. Бо ми, ми українці, ми Українці, доля в нас така. А ми в своїй сторінці хоч на хустинці вріжем Гопака. Бо ми, ми українці, ми Українці, доля в нас така. А ми хоч на хустинці, хоч по одінці вріжем Гопака. Бо ми, ми українці, ми Українці, доля в нас така.