Наречена

Від туману і тополі народився вітер в Полі, народився в полі вітер молодий. Його весна чарувала, його осінь в гори звала, А він зиму щирим серцем полюбив. Вітер в зиму закохався, дні і ночі Милувався і співав лиш їй присвячені Пісні. І портрет зими натхненно, як художник Безіменний, малював щодня на кожному вікні. Ой ти, русява наречена, сяйво смутку Золочене, ти прийшла до мене вчора у Вісні. Наречена, моя Ладо, наречена іде Садом опівночі та й на білому коні. Було все ніжно на весіллі, та минули ночі Білі, народилася метелиця в саду. І вже чує батько вітер, як дочці співає Місяць і дарує їй обручку золоту. Ой ти, русява наречена, сяйво смутку Золочене, ти прийшла до мене вчора у Вісні. Наречена, моя Ладо, наречена іде Садом опівночі та й на білому коні. Ой, ой ти, русява наречена, сяйво Смутку золочене, ти прийшла до мене вчора у Вісні. Наречена, моя Ладо, наречена іде Садом опівночі та й на білому коні. Ой ти, русява наречена, сяйво Смутку золочене, ти прийшла до мене вчора у Вісні. Наречена, моя Ладо, наречена іде Садом опівночі та й на білому коні. Моя Ладо.