Тристан

Один не зайвий мені Тристан, народ судачить. В три одинадцятому віці Христа почав пиячить. Дожив до старості душі, скотився тілом. Допився до поганих віршів, всюди боліло. Частіше в шиночку сидів і їв немало. Ночами й дощі та носив, як покривало. Його хвилює, що в угрі, в обличчі страху. І що блаженні шахтарі скинуті в шахти. Від практикуючих синців голодних бійок. Його беріг, як оберіг холодний погляд. За все життя не ризикнув часткою сотою. Гой-гой, люди, познайомте його з Ізольдою! Доки не пізно, познайомте його з Ізольдою. Один не вартий себе Монтеккі той, Що Ромео. Пив так, що річками текло забуття і Лета міліла. Якийсь він сьогодні не такий, як буде завтра. І тліє, мов поганий фітиль, кременчуцька ватра. В житті ніколи більше не пив, ніж міг би Нести. Ніколи більше в день не палив лиш пачку "Веста". Останній жлоб не розлучався ніколи з монетами. Гой-гой, люди, познайомте його з Джульєттою! Доки не пізно, познайомте його з Джульєттою. Один знайомий мені вокзал розправив вікна. Співав і цим захоплював зал в тенета світла. Від думки годі спокій знайти, тернистий обруч. А що, коли б це зовсім не ти стояла Поруч? Від думки годі спокій знайти, тернистий обруч. Гой-гой-гой! А що, коли б це зовсім не ти стояла Б поруч? Стояла б поруч, лежала б поруч. Один знайомий мені Адам.