Вецер жыве ў травах

Чистої води кубок, солі криху, Хліба. У волоси вітра, у вочі криху Неба. До болю в ногах шляху, до Болю в руках праці. І чистим повітрям вольний уздих. Серед лісів темних яще живуть Слови. Про їх велич, Як там йшли улови. І там од криниць чистих, і там од Цвіниць сочних. На вустні ляже простий смак. Каторий год ти гэтым хворы знову глядіш у Вакно. У вачах пустих, хмакаў шэрых нічога не Відно. Віцер жыве в травах, зорамі ноч Сяе. У возеры спіць сонца, у Хованкі час грае. І там раніцой рознай сярод Дубоў моцных. Чагосьці гукае знову вядзьмак. Каторы год ты гэтым хворы і знову глядзіш у Вакно. У вачах пустых, хмакаў шэрых нічога не Відно. І там раніцой рознай сярод Дубоў моцных. Чагосьці гукае знову вядзьмак. Каторы год ты гэтым хворы і знову глядзіш у Вакно. У вачах пустых, хмакаў шэрых нічога не Відно. Каторы год ты гэтым хворы і знову глядзіш у Вакно. У вачах пустых, хмакаў шэрых нічога не Відно.