Пісня про рушник

Рідна мати моя, Ти ночей не доспала І водила мене У поля край села. І в дорогу далеку Ти мене На зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене На зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю Дала. Хай на ньому цвіте Росяниста доріжка, І зелені луги, Й солов'їні гаї, І твоя незрадлива Материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші Твої. І твоя незрадлива Материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші Твої. Я візьму той рушник, Простелю, наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні Дібров. І на тім рушничкові Оживе Все знайоме до болю: і Дитинство, й розлука, і вірна Любов. І на тім рушничкові Оживе все знайоме до болю: І дитинство, розлука, й твоя материнська Любов. І дитинство, розлука, й твоя материнська Любов.