Великі Глібович

Де тумани котять хвилі в далечінь, Там стоять Глібовичі, мов вічний спокій снів. Старі хати і ліс, що знає кожну тінь. Це край, де мрії крилами підняли Спів. На пагорбах пшениця шепче тихий гімн, А вітри розносять запах степових квітів. Глибокий подих землі, Мов чарівний обмін, Де серце б'ється в ритмі давніх літописів. Великі Глібовичі Край мій рідний. Тут земля співає, тут душа Вільна. Сонце в небі сяє, мов золота мить. Великі Глібовичі Ти мій щасливий світ. Де лелеки в небі креслять свої шляхи і річка Тиха гладить береги свої. Там час застиг, мов вічності штрихи, І серце знов вертається в рідні краї. Тут кожен камінь знає сотні імен, І кожен дуб шепоче давній свій секрет. Це місце, де душа знаходить свій храм. Великі Глібовичі мій рідний оберіг. Великі Глібовичі край мій рідний. Тут земля співає, тут душа Вільна. Сонце в небі сяє, мов золота мить. Великі Глібовичі Ти мій щасливий світ. Тут кожен камінь знає сотні імен, І кожен дуб шепоче давній свій секрет. Це місце, де душа знаходить свій храм. Великі Глібовичі мій Рідний оберіг, Мій рідний оберіг. Великі Глібовичі Край мій рідний. Тут земля співає, Тут душа вільна. Сонце в небі сяє, Мов золота мить. Великі Глібовичі Ти мій щасливий світ.