Колом

Можливо я просто втомився в очікуванні Твого тепла, твого нервового дихання З того і зле, навіть не зупиняючи мене Мене несе, колом по снах сірих по моїх День наче день, люди як люди але щось не те В тому як сніг, все покриває і по очах б'є Де ти і з ким, мені давно не байдуже то Мене змива в омути очей твоїх Саме тому я відчайдушно впираюся В плямо-калюжні шляхи, минулорічно ховаюся Наче моя ти, але то досі не знатиме роздрібно-розлівне я можливе я