Забув

Такий вечір буває раз на рік. Мільярдна ера, п'ять на чоловічий вік. Берег океану, гітара на піску. І я хочу сказати, що шукав саме таку. Вона з іншої країни. Нам бракує слів. Амури коло сонця припинили спів. Стріли загустили, навели приціл, Але піднявся вітер, застиг їм очі бив. Були ми на прицілі. Чери мак, мона мі. Про те, що не відбулося, шкодуємо самі. Чому пізно розумієш, як маєш, хто тримає? Це ніколи не забуду. Гітаро, грай. Літо, ніч, піонерський табір, перша пісня, Перший алко напій. Карі очі, їй майже чотирнадцять. Тих, хто керує, урімно в поліні танці. Ми біля вогню гріємо долоні. Пальці прагнуть опинитися в полоні. Пісня позабулася, але лишився грув. І як же її звали? Я забув. Я забув все те, що Важило. Я забув, Я забув все, що сам Відчув я наживо. Я забув, я все забув. Погане не назавжди, назавжди ніяк. Але прошу, ти не думай, що вийде саме так. Ти пригадай ті миті, коли сонце у зеніті, Коли вини самовиді до кінця відкриті. Бо потім буде пізно, потім стане зле. Сплять амури кляті, не чують мене. Ти теж мене не слухай, просто пам'ятай, Не забувай нічого. Гітаро, грай. Я забув все те, що важило. Я забув, Я забув Все, що сам відчув я наживо. Я забув, я все забув. Я забув все те, що важило. Я забув, я все забув. Все, що сам відчув я наживо. Я забув.