Гупало Василь

У тридесятем царстві за тридев'ять земель двері із Петель уночі лиш позлітали. Погані люди в гості завітали, попалили, Посварили, коротше, погуляли. Всяко розважалися, підіймали пил, Аж поки не з'явився Гупало Василь. Я ще не вигадав, де він був раніше. Може, собі спав, поки панувала тиша, Може, біля річки царапав натюрморти. І тут почув, як лаються незнайомі морди, А лорди повтікали. Вони завжди тікають, відразу забуваючи про простих Людей. Гупнув Васю першого, гупнув Васю другого, Гупнув головного, решта і тікач. Наздогнав останнього, сплющив йому голову, Підібрав мольберта і далі малювать. Щоб там не було, Як би не було, Все одно добро запогає зло. Щоб там не було, Як би не було, Все одно добро запогає зло. А друга казочка про те, як Васин друг з Дитинська закохався у одну премудру, Всіляко залицявся, дарував їй пудру, Але вона, премудра, за нього не йшла. І попросив той коріш Васю далі жмориш: "Не міг би ти, друзяко, сплавати туди і всяко-різно Моднє, яскраве, надприроднє, коротше, Усе імпортне привези сюди". Вася каже: "Добре" і поплив до сорідзя, Туди, де всі іпоні, дракони і кити. І по дорозі гади, лихі конокради всіляко намагалися Перейти на "ти". Гупало Василь гупав їх усіх за Людську любов, за дитячий сміх. Привіз усе красиве, швидко одружив їх і намалював Всіх, хто на весіллі пив. Щоб не було, Як би не було, Все одно добро Запогає було, Як би не було, Все одно добро Запогає зло. Багато чого після того ще з ним було. Скрізь Василь всіх гупав, нахиляв зло. А потім каже: "Ша, ша, шановні, Я бачу, всі ви зовні, а я тут відпочну. Війни ваші не ваші, гроші ваші не ваші. Я краще співатиму гучно про те, Як усе це було". Щоб там не було, Як би не було, Все одно добро Запогає зло. Щоб там не було, Як би не було, Все одно добро Запогає Зло. Щоб там було, як не було, все Одно добро запогає зло. Щоб там запогає зло.