Мушу йти

Ледве чутно, тихо, десь там шлють Вітри і хвилі привіт містам. Там у морі гори, по них мости. Вони чекають, я мушу йти. Світ театр, ми в ньому актори. Діалог за діалогом, порожні в розмовах балачки по Ходу про погоду, про матінку-природу. Все в порядку, чувачки. Посмішка в комплекті сто разів на день, Як останні янки. Я кажу окей. Привіт, пока, пока, Пока. Привіт! Решта слів написали заповіт. Хитаю головою, додаю: all right. Сенсу нуль цілих нуль десятих кілобайт. Ваги не набирає порожнє слово. Нуль до нуля, тож маємо нічого. Втікали від себе, нас догнали. Пхали пішки, захолонула кров. Хочеш свята передплати журнали. Був рок-н-рол, привітався та пішов. Ледве чутно, тихо, десь там шлють Вітри і хвилі привіт містам. Там у морі гори, по них мости. Вони чекають, я мушу йти. Хтось спокійний, грає нами в нарди. Так нечесно, хто б він не був. Я так хотів казати лише правду. Хтів, перехотів, казав, але забув. А в новинах знову щось про нафту, про газ І про стан трас. Щось важливе лишається за кадром. Щось суттєве проходить повз нас. Всі мої надії, всі твої питання, Все в останнє. Ось фінал. Те, що було, лишається на згадку. Все в порядку. Перемикай канал. Ледве чутно, тихо, десь там шлють Вітри і хвилі привіт містам. Там у морі гори, по них мости. Вони чекають, я мушу йти. В усіх галактиках, в усіх морях існує практика Шукати шлях. Важко пояснити, чому це головне. На словах одне, інше в головах. Але десь є місце просто неба. Там, де голоси не йдуть по проводах. Бувай! Я пам'ятатиму про тебе в усіх галактиках, В усіх морях.