Проїхали

Я з міст, великих міст. Буду тут я, поки буде хіст. Цей світ, він із твоїх рис і все, Все, Скільки сплатити, щоб це пережити? Скільки внести і куди занести? Що віддати, щоби не віддати зле, Зле? Багато справ і купа злив. Кілька днів і декілька голів. В люди ходив, багато говорив про всіх, Всіх, всіх. А сніг бурхнів, дивився і курив. Попіл їв і ніби не тушив. Удавав, ніби відчував сніг, сніг. Їхали ми, їхали. Твій будинок із стріхами казали, Що проїхали, все. Вже ніколи не повернешся туди, Куди ти женешся. Все. Все. А ти казала, що тобі уваги мало. Шпалери навпроти очей. Побут, добробут. Вірила, чекала, що ми проти речей. Те, що тримало, не витримало нас. Люди, споруди хитка. Під екстаз підставляю таз, якби нормальна, Пока. Їхали ми, їхали. Твій будинок із стріхами казали, Що проїхали, все. Вже ніколи не повернешся туди, Куди ти женешся. Все. Все. Багато справ, багато слів. Милом над селами, речами та див. Не дійшов, а я перегорів. Авжеж, авжеж, авжеж. Цей міст для втікаючих із міст. Промовчи, бо почався піст. Цей світ, все для нього зміст. Ми теж. Їхали ми, їхали. Твій будинок із стріхами казали, Що проїхали, і все. Вже ніколи не повернешся туди, Куди ти женешся. Все. Все. Їхали ми, їхали. Твій будинок із стріхами казали, Що проїхали, і все. Вже ніколи не повернешся туди, Куди ти женешся. Все. Все.