Небокрай

Тоді сонце гріло, як востаннє, А я збирав залишки думок. Щоби ще забути, щоб себе відчути, В якого року буде прок. Педаль іде в залізо, Віза є і з ким. Пізно, але визнав Не вогонь, хоч дим. Це ненадовго, ти знала, я знав. Нема чого втрачати, як ти казав. Згоріла хата, горий сарай. На аеровокзалі все, давай бувай. Знав би, перемотав би із тих часів хоч пару Днів. І не чекав би, і не лякав би, Навіть не дзвонив. Згоріла хата, горий сарай. Хай все палає, хай усе мине. Лише б дізнатись, де той небокрай, Та за що цей янгол полюбив мене. Я не зізнавався, що стінний тюрасел. Будь слухняним намагався, казав, що very well. Ми допоможемо, бажано собі. Інших може й взагалі не бути. Сусідні яйця в матриці лежали, Одне одному сказали: "Може ми зірвемося з місця? Може, там є місяць, хоча б на день, Але тобі". Що же згодом? Остання мода. Кешик у кошику, ліктями вперед. Піди на нараду і все піде на лад. Хоч все красиве нагадує тебе. Я не знаю, що ти відчуваєш. Я не знаю взагалі, де ти. Десь під ранок думка наостанок: "Розбили їм мости". Згоріла хата, Горий сарай. Хай все палає, хай усе мине. Лише б дізнатись, де той небокрай, Та за що цей янгол полюбив мене. Згоріла хата. І що ж тепер? Тепер усе йде рівно. Ти була так само, як я був. Може, я заснув тоді, а може зараз. Бачу я відлуння того сну. Педаль іде в залізо, Віза є і з ким. Пізно, але визнав не вогонь, хоч дим. Згоріла хата, Горий сарай. Хай все палає, хай усе мине. Лише б дізнатись, той небокрай, Та за що цей янгол полюбив мене. Згоріла хата.