Корабель любовi

Ковтаю сльози під нічним дощем. У мокрий плащ закутана душа. Ти йдеш чужий, на серці льодище, Бо втримати тебе не можу я. Так безнадійно у цю довгу мить Розшала руки стомлені свої. І безутішно дощ ридав, до іншої ти відпливав На кораблі любові вже не мій. І безутішно дощ ридав, до іншої ти відпливав На кораблі любові вже не мій. Звільняю шлях, коханий мій, пливи. Пливи тепер до інших берегів. Чим кращі ті спокусливі вогні? Невже блакитне небо там узрів? Невже настільки манять ті світи, Що в час розлуки не помітив ти? Як безутішно дощ ридав, До іншої ти відпливав на кораблі любові Вже не мій. Як безутішно дощ ридав, до іншої ти відпливав На кораблі любові вже не мій. Прощай, коханий, спробуй вберегти Від біди зради корабель не мій. Шкода, що нам удвох вже не пливти Під зорями на палубі одній. Оманливі, далекі ті вогні. І певна, що колись згадаєш ти. Як безутішно дощ ридав, до іншої ти відпливав На кораблі любові вже не мій. Як безутішно дощ ридав, до іншої ти відпливав На кораблі любові вже не мій. Оманливі, далекі ті вогні. І певна, що колись згадаєш ти. Як безутішно дощ ридав, до іншої ти відпливав На кораблі любові вже не мій.