Кінець кохання

Весь день йшов дощ за вікном моїм. По вулицях мов ти один. А люди дивились вікна, а пали очима Краплі. Ніхто із нас був не винен, І сльози того не варті. Крізь сльози бачу, як тремтять долоні. Бо під дощем в твоїй полоні. І бігти мені нікуди, а кидати все Нізащо. А в двері, що всі розкуті, вийти не стане Краще. Між нами стане осінь, і збирати листя Досить. Звідки в тебе ті слова Востаннє? І ті сльози бачу досі, як в очах палає Осінь. Це є кінець мого Кохання. Востаннє бачу і востаннє вірю. Востаннє плачу і востаннє мрію. Скажи, що сказати треба. Залиш мене, просто неба. Іти мені більш нікуди. Ми станемо просто люди. Між нами стане осінь, і збирати листя Досить. Звідки в тебе ті слова востаннє? І ті сльози бачу досі, як в очах палає Осінь. Це є кінець мого Кохання. І між нами стане осінь, і збирати Листя досить. Звідки в тебе ті слова востаннє? І ті сльози бачу досі, як в очах палає Осінь. Це є кінець мого Кохання.