Для всіх

Поміж верстатів масло-жовтими калюжами І супорта поїли направляючих, Цей D-500 ніколи, звісно, не одужає, Нове тисячоліття не було вражаючим. Усі безглузді заходи колись проваляться, І він зупиниться, і поглине мартен, Людина не залізо, тобто не ламається, Але ніколи так не проживе... Без відпусток і без вихідних, Без перерви на обід, просто так для всіх, Під пекучим сонцем ми підталий сніг, Скільки б ти так зміг? Просто так, для всіх? Відпусти мене, припини слова, Придивись навколо те, чого не чекав, Всі мої пісні, всі, що я писав, Я не тим живу, ніхто мені не сказав... Шпарини зморшками поміж колон, Є трохи сили ще єднати береги, Ніхто не привертав любов твоїх долонь, Ти просто так їх любиш, просто так їх любиш... Сторіччя босими ногами у воді і втома, Якби хотів руками ванти розірвав, Але у кожну мить когось несеш додому, Там не пробачать фразі ""я не знав..."" Без відпусток і без вихідних, Без перерви на обід, просто так для всіх, Під пекучим сонцем ми підталий сніг, Скільки б ти так зміг? Просто так, для всіх? Відпусти мене, припини слова, Придивись навколо те, чого не чекав, Всі мої пісні, всі, що я писав, Я не тим живу, ніхто мені не сказав...