Вагон E

Неси мене, неси мене, вітер, де буду тільки один, бо зі мною буде багато літер. Не раджу бути тріплом, бо потріпає життя і засуне мовчки в останній вагон. А голова буває обертом, неначе знімаємся у фільмі з Де Ніро Робертом. Ранок за вікном, люди йдуть на роботу, неначе ввечері не будуть фальшиво видавати турботу. Я хочу турбодвигун, 4 літри під капот, да і диміти, як дикун. Але не буду дебілом, бо буду прикладом для дітвори, щоб вони знали, як забивають двори. Люби свій дім! В моді розширений світогляд, серед тисячі очей буде чекати на твій погляд. Суспільство на межі може пережувати, виплюнути, але я не стану переживати. Не буду перейматись, що хтось зайвого ляпнув, Забере свої слова назад, за перерахунок на карту Як там, розкидали по факту? Протягну долоні, якщо не зіпсутий бабками Йдуть на все заради поваги, банально не тримають язик за зубами. Навіть не думай, що все, що зробив до цього — марно. Якщо ти довбойоб, не вплутуй сюди виховання. Душа потерта, гола, як стіни в квартирі. Премо як і раніше, так, що стине кров у жилах. Усе, що для тебе стало кінцем, також пережили Останній вагон став першим, все циклічно, віднеси мене. Неси мене, неси мене в вітер, де буду тільки один. Зі мною буде багато літр, залишу тут усе, що створив. Море нагадає, навіщо, змиє важкість душі. Не дивлюсь у минуле, що тягнуло на дно, на дні залишив. Я наламав багато дров, та ледве не зламав житуху. Мене тягнуло все униз, липкі щупальці спрута. Це було б кожного дня і котилося по колу. Але я своє огидне зло виплюнув, як отруту. Я хочу знайти свій причал, Щоб мене почули люди і при цьому не кричать, Щоб ні в коєму разі не згасло вогнище в очах. Якщо у душі печаль, я все вивезу на плечах. Дядя, тут доводиться шкірити зуби та гарчати, Щоб не стояти з хомутом на шиї, як бичьйо мичать. Треба завжди віддупляти, коли тобі в лице пиздять. Хто оголить своє лезо, сам загине від меча. Навколо скандали, я відповім за кожне слово, що я набазарив. Повір, коли засинають квартали, моя голова тільки почина творить. Зійде світ на поріг, дивися, як горить. Доки Дніпро шумить, то забивають двори. Дістань гриву із нори, роздуплися і вкури. Все, що нам залишив Ріг та завіщав Хорив. Неси мене, неси мене, вітер, де буде тільки один. Бо зі мною буде багато літер. Неси мене, неси мене, вітер, де буде тільки один.