Дівчинка із Київського гетто

Я дівчинка із Київського гетто, В моєму світі у людей, нема інтернету усі життю радіють стрибають по калюжах додому поспішають бо кохані й небайдужі тут кожний мріє та обігріє тут кожний за тебе життя не жаліє Вдягнувши сукню білую я стану майже милою та як завжди сміливою і прошепочу (про те, як) я тебе люблю і мріями своїми огорну про те, як ти не застудив своїх гарячих крил ти так в цьому вродлив ти так в цьому вродлив що більш не маю сил всі часи міняються, люди обіймаються потім сваряться й розлучаються ніхто не бореться ніхто не молиться більшість підкоряється і не намагається слабкість не прикрасить сила не полюбить страх з радістю розщепить нас на атоми й згубіть до біса всі пророцтва! забий на «неподобства»! традиції диктують по праву первородства. я на вушко прошепчу тобі про те як я тебе люблю і мріями своїми огорну про те, як ти не застудив своїх гарячих крил ти так в цьому вродлив ти так в цьому вродлив що більш не маю сил