Напинай вітрила

повір мені, я вже складна із гострими кутами я виснажила всі слова любовними листами і хто тепер без мене ти? і хто тепер без тебе я? егоцентричне полумʼя і до нестями і до могили ти називатимеш мене мила я називатиму тебе хлопчик а в документах поставим - прочерк. нам не спиляти б обом крила бо мене - несло, тебе - крутило і я не знала, що так вразливо для мене стане твоє: «мила». мені б все мліти і хворіти вздовж тротуарів і доріг в моїх руках - зівʼяли квіти і ти не витримав, не зміг а знаєш поки цей дах тече ляж мені на плече і напинай вітрила ти мене знаєш від «а» до «я» схоже, знов нічия виграти не можливо і скільки б я тебе не відштовхнула ти бумерангом повертаєшся назад в твоїх очах горить моє минуле це очевидно вибір, але й страх ти наче теплий спогад свіжа постіль маяк що прорізає ніч й пітьму мою самотню перезрілу постать я вже не вірила, що ще колись вдихну мені б все мліти і хворіти вздовж тротуарів і доріг в моїх руках - зівʼяли квіти і ти не витримав, не зміг а знаєш поки цей дах тече ляж мені на плече і напинай вітрила ти мене знаєш від «а» до «я» схоже, знов нічия виграти не можливо