Пробач

Ти стояла просто неба, і дивився я на тебе, На твоє лице, таке прекрасне і сумне. А твої зелені очі, наче дзеркала, Що хочуть приховати все, що так бентежило мене. І я сказав: "Квіти всі для тебе. Ти тільки не сумуй, дуже я прошу". Прошу тебе, пробач за мої слова І за те, що не відчув тоді я, що Боїшся самоти. Пробач, пробач, і не треба слів. Ти просто обійми мене так ніжно, Як це вмієш тільки ти. Вечір ніжною рукою обіймає нас тобою До таки небес, як тихі кроки по воді. Я давно вже вірю в диво і скажу тобі Правдиво, що все я зрозумів і став окриленим Тоді. Душа моя для тебе заспіває. Ти тільки не сумуй, дуже я прошу. Прошу тебе, пробач за мої слова І за те, що не відчув тоді я, що Боїшся самоти. Пробач, пробач, і не треба слів. Ти просто обійми мене так ніжно, Як це вмієш тільки ти. Над нами місяць і зорі, ніч неначе Прозора і така Шовкова. Я заберу в долоні всі твої сльози, Зорі, Щоб усміхнулась ти. Прошу тебе За мої слова. Прошу тебе, пробач за мої слова І за те, що не відчув тоді я, що Боїшся самоти. Пробач, пробач, і не треба слів. Ти просто обійми мене.