Черемшина

Знов зозулі голос чути в лісі, ластівки гніздечко звили в стрісі. А вівчар жене отару плаєм, тьохнув пісню соловей за гаєм. Всюди буйно квітне черемшина, мов до шлюбу вбралася калина. Вівчара в садочку, в тихому куточку, жде дівчина, жде. Всюди буйно квітне черемшина, мов до шлюбу вбралася калина. Вівчара в садочку, в тихому куточку, жде дівчина, жде. Йшла вона в садок повз осокори, задивилась на високі гори. Де з беріз спадають вранці роси, цвіт калини приполола в коси. Всюди буйно квітне черемшина, мов до шлюбу вбралася калина. Вівчара в садочку, в тихому куточку, жде дівчина, жде. Всюди буйно квітне черемшина, мов до шлюбу вбралася калина. Вівчара в садочку, в тихому куточку, жде дівчина, жде. Ось і вечір - вівці біля броду, з Черемоша п’ють холодну воду. У садочку вівчара стрічає Дівчинонька, що його кохає. Всюди буйно квітне черемшина, мов до шлюбу вбралася калина. Вівчара в садочку, в тихому куточку, жде дівчина, жде. Всюди буйно квітне черемшина, мов до шлюбу вбралася калина. Вівчара в садочку, в тихому куточку, жде дівчина, жде. Вівчара в садочку, в тихому куточку, жде дівчина, жде.