Запах війни

Телеграфи мовчать - хтось зрадив ідею Всі втратили віру, але дивляться в небо Там апостоли грають у карти під скрегіт зубів На розбитих іконах колишніх ідей Плачуть горобці, бо у них Прометей Заберає вогонь, щоб зігріти Богів І віяв вітер, плакали квіти Боже, зглянься - це ж все твої діти Так жадібно вдихають грудьми запах війни Хто вмирав десять раз за волю Той знає справжню її ціну Хто, розгніваним бігав по полю Вбиваючи грім, піднімав цілину І скидаючи з себе хреста Бо не в змозі нести Десять раз задля того вмирав Щоби знову воскрести І віяв вітер, плакали квіти Боже, зглянься - це ж все твої діти Так жадібно вдихають грудьми запах війни Вийдеш з хати - подітись немає куди від болю Де дорога від сліз буркуном проросла Від порогу до До Гуляй поля