Двірник

Весна була чудова, всі квіти розквітали. Сонячне світло місто заливало і пташки співали. По вулицях ходили привабливі повії, У "мерседеси", "лексуси" та БМВ сідали. Я був при своїх думках, у городській імлі я Пітнів, йшов окремим шляхом, веч то все не дбало. Мене не турбували цього життя події. Саме тоді зустрів я дівча моєї мрії. Вона була як зірка, на мене з неба впала, Парфумами незначними мій ніс причарувала. Життя моє змінила, серце моє забрала і мої сірі Будні прожектором осяяла на цілих кілька тижнів, А потім раптом щезла. Лишила після себе повну розруху й безлад. Не те щоб у кімнаті, скоріше моїй долі насипала Із верхом на рану плашку солі. Напевно, десь поїхала в якусь ворожу дачу, А мене просто використали, як звичайну здачу. Я ходжу як навіджений, не можу зрозуміти, Що саме сталося зі мною и що його робити? Самотні аж до коликів, пустелі, як узбек сам, Немає з ким в кіно сходить або зайнятись сексом. Вночі дивлюсь на небо, а там жодного сузір'я не Бачу я І двірник, що прибирав подвір'я. Двірник, двірник прибирав подвір'я, Прибирає замєта твій прах та пухта-пі рря. Двірник, двірник заміта сміття, На його метлі моє сумне життя. Двірник, двірник прибирав подвір'я, Прибирає замєта твій прах та пухта-пір'я. Двірник, двірник заміта сміття, На його метлі моє сумне життя. Чи дощ, чи сніг, чи злива я був таки Щасливий. Я був тобі важливий, сміливий, Наче Супермен, коли летів до тебе, не відчував Утоми, а мама казала: Люди пишуть удома. Казали мені мама, та я її не слухав. Поради найкорисніші минали мої вуха, Бо ти була єдина для мене в світі світла Пляма. Твоя неперевершеність лише самореклама. Навкруги досить цвітла і не ти у тім причина. Засяяти, наче зірка, може будь-яка дівчина. Красива кожна жінка, коли усе природньо, Коли то не личина, а справжні очі-безодня. Життя моє з тобою на моїй кармі пляма. Синок, все буде добре! Так кажуть моя мама, А мами завжди праві, Так говорять повілля, а також правий двірник, Що прибирав подвір'я. Двірник, двірник прибирав подвір'я, Прибирає замєта твій прах та пухта-пір'я. Двірник, двірник заміта сміття, На його метлі моє сумне життя. Двірник, двірник прибирав подвір'я, Прибирає замєта твій прах та пухта-пір'я. Двірник, двірник заміта сміття, На його метлі моє сумне життя. А за вікном вже осінь, пожукле листя тліє, Двірник його збирає. Він дуже добре вміє. Сірник до них підносить, багаття розкладає. І шо таке душевний біль, повір мені, не знає. Чому шикарний хлопець, такий як я, наприклад, Надалі почуває себе похмуро й прикро? Чому до тебе звик я, ти зовсім не звикла? Чому до тебе щирий я, а ти від мене Злікла? Нащо давати волю акордів песимізму, Дивитися навколо крізь чорно-білу призму, ховавать Свою харизму за ширмою оннанізму? Змінити погляд на життя не є ніколи пізно. Мій парус одинокий, де горизонт біліє, Моє велике сердце тобой вже не хворіє. Тепер я люблю себе. Така проста наука, бо парубок моторний я, А ти стандартна сука. Двірник, двірник прибирав подвір'я, Прибирає замєта твій прах та пухта-пір'я. Двірник, двірник заміта сміття, На його метлі моє сумне життя. Двірник, двірник прибирав подвір'я, Прибирає замєта твій прах та пухта-пір'я. Двірник, двірник заміта сміття, На його метлі моє сумне життя. Двірник, двірник прибирав подвір'я, Прибирає замєта твій прах та пухта-пір'я. Двірник, двірник заміта сміття, На його метлі моє сумне життя. Двірник, двірник прибирав подвір'я, Прибирає замєта твій прах та пухта-пір'я. Двірник, двірник заміта сміття, На його метлі моє сумне життя. Двірник, двірник прибирав подвір'я, Прибирає замєта твій прах та пухта-пір'я. Двірник, двірник прибирав подвір'я, Прибирав подвір'я, подвір'я...