Два кольори

Як я малим збирався повесні Йти у світ незнаними шляхами. Сорочку мати вишила мені Червоними І чорними, Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори. Оба на полотні душі моєї, оба. Два кольори мої, два кольори. Червоний то любов, а чорний То журба. Мені ввійнула в очі сивина, Та я нічого не несу додому. Але ж гартач Дорога полотна і Вишите моє життя, І вишите моє життя на ньому. Два кольори мої, два кольори. Оба на полотні душі моєї, оба. Два кольори мої, два кольори. Червоний то любов, а чорний То журба. Мене водила в безвісті життя, Та я вертавсь на свої пороги. Переплелись, як мамине шиття, Мої сумні І радісні, Мої сумні й радісні дороги. Два кольори мої, два кольори. Оба на полотні душі моєї, оба. Два кольори мої, два кольори. Червоний то любов, а чорний То журба. Два кольори Мої, Два кольори. Червоний то любов, А чорний то журба.