Квiти в волоссi

But mama said, "Can't hurry love. Love, love. No, you just have to wait." She said, "Love, Love don't come easy." Вона носила квіти у волоссі, І ними грався вінище-вітер. Здавалося, давно вже дорослі, але кохали щиро, Мов діти. Відчинені серця, щирі очі. Таких не так багато є в світі. Лилися сльози щастя щоночі. Обіцянки назавжди любити. Будиночок на розі двох вулиць, Паркан плющем осіннім завитий. Здавалося, дощі всі схаменулись. Здавалося, завжди буде літо. Лише один дзвінок телефону, і варто тільки їм Захотіти. Повіяло теплом з-за кордону, а отже, Неодмінно летіти. Не обіцяй назавжди, Не обіцяй навічно. Де твоє моє завтра? У скронях вітер свище. Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба. Залежить час найближчий, та не завжди від Тебе. Can't hurry love. Love, love. No, you just have to wait. She said, "Love, love Don't come easy." І раптом все змінилось навколо. Проблеми, ціни, сни, сподівання. Роз'їхалися, як діти в школу. Що першим було, стало останнім. Її варшавські спа--спальні райони, Йому Москву бетоном залити. Але кохання у таксофонах приречене недовго Прожити. Куди ведуть строкаті дороги? Чому ми заблукали у світі? Вас сотні, тисячі, вас мільйони в Ізраїлі, Канаді, на Кубі. Є спогади про те, як було все. Надії є на те, як все буде. А доля стрімко течією несе, бо ми є не Титан, не ми люди. Не обіцяй назавжди, не обіцяй Навічно. Де твоє моє завтра? У скронях вітер свище. Не обіцяй, Залежить Час найближчий, та не завжди від Тебе. Є! Залежить час найближчий, та не завжди від Мене. Can't hurry love. Love, Love. No, No, you just have to wait. She said, "Love, Love don't come easy. It's a game of give and take. You can't hurry love. Love, love. No, You just have to wait." Не обіцяй назавжди, Не обіцяй навічно. Де твоє моє завтра? У скронях вітер свище. Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба. Залежить час найближчий, та не завжди від Тебе. Не обіцяй кохати завжди, не обіцяй Навічно. Де твоє моє завтра? У скронях вітер свище. Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба. Залежить час найближчий, та не завжди Від мене. Вона носила квіти у волоссі, і ними грався Вінище-вітер. Здавалося, давно вже дорослі, Але кохали щиро, мов діти.