Гідні

Я зустрічаю усмішки натягнуті. Натягну капішон, пропаду в темноті. Десь там валяються душі покинуті у тілах тих, Хто не витримав біль. Якщо все брехня це як пісок у очі, то Зараз без сумніву буря пустині. Я вже нормально досплю усі ночі. Світло зі мною, пропали всі тіні. Десь там за краєм не рахуєш Хвилини цих повільних годин. Немає плану, Лиш знаю, куди я маю Дійти. Я закричу на сцені так, щоб почули ті, Хто вже в небі. З усіх дворів країни крикнемо Тим, хто дійсно гідні. І будують з нами віки, тут біля нас, Хоч вже не в тілі. Ми відбудуєм стіни, знову згадаєм тих, Хто нам рідні. Навчуся радіти кожному промінчику. День за днем, день за днем не помічаємо ми Тут. Кожен ранок задаюсь питанням: "Ну, ну чому?" Але не знайшов ліків побороти цю чуму. Так незграбно рухаюся в такт. Розквітали квіти в вазі, поки в хаті був бардак. Згоріли всі шпалери, але лишився альбом. Задаюсь питанням собі чи це дійсно був не сон? Я закричу на сцені так, щоб почули ті, Хто вже в небі. З усіх дворів країни крикнемо Тим, хто дійсно гідні. І будують з нами віки, тут біля нас, Хоч вже не в тілі. Ми відбудуєм стіни, знову згадаєм тих, Хто нам рідні. Я закричу на сцені так, Щоб почули ті, хто вже в небі. З усіх дворів країни крикнемо тим, Хто дійсно гідні. І будують з нами віки, тут біля нас, Хоч вже не в тілі. Ми відбудуєм стіни, знову згадаєм тих, Хто нам рідні.