Щось моє

Цей вітер нагадав мені про те, Що я живу. Рвучись із небес у душу стомлену мою. Це місто стало світлом без бажань і лишніх слів. Як важко не втратити під сонцем сірих днів. Коли зникає світло і пітьма з'їдає нас, Спиняється ця вічність, завмирає тихо час. У пошуках себе нам не дано себе знайти. Ми знову б'ємося тінями своєї Самоти. Я знаю, що є, я вірю, що і щось Моє. Де сонце горить, де ніч воно спить, Я бачу себе. В закритих очах, розбитих серцях мій біль ще живе. Я знаю, що є, я вірю, що є щось Моє. Ці люди стали тінями, рабами Чуттів. Безкрайністю обмежені, Цей світ давно зловився. Тиша знов нагадує про сліпоту думок. І знову ми не здатні на один рішучий крок. Коли зникає світло і пітьма з'їдає нас, Спиняється ця вічність, завмирає тихо час. У пошуках себе нам не дано себе знайти. Ми знову б'ємося тінями своєї Самоти. Я знаю, що є, я вірю, що є і Щось моє. Де сонце горить, де ніч воно спить, Я бачу себе. В закритих очах, розбитих серцях мій біль ще живе. Я знаю, що вірю, що щось моє. Я знаю, я я Знаю. Я знаю, знаю, знаю, знаю. Світом лагідь зорі падають в кишені. Я не знав, що ми усі мішені. Бруд я і водночас на сцені. Цей карнавал. Світом лагідь зорі падають в кишені. Я не знав, що ми усі мішені. Бруд я і водночас на сцені. Цей карнавал. Я знаю, що є, я вірю, що є і Щось моє. Де сонце горить, де ніч воно спить, Я бачу себе. В закритих очах, розбитих серцях мій біль ще живе. Я знаю, що є, я вірю, що є і Щось моє. Я Знаю, знаю, я Знаю. Я знаю, знаю, знаю, знаю Я.