Чому буває сумно? E

Пройшов забагато, відшукав замало. І що ви бачили, як сонце співало, Як небо світилось, як зорі гуляли. І якось повільно дні проминали. Гілля ламали пориви вітрів. Десь вдалині лунав пташиний спів, І серце співало, майже ставало, Коли за горизонтом сонце сідало. Так гарно було, і сльози лились, Коли на мене вони дивились. Хотілося жити, одну тебе любити, Завжди не спати, за тобою ходити. Всі зорі на небі тобі дарував. Душа відкривалась, усе тобі казав. Я не встигав за тобою летіти. Літати, як ти, мені не судити, Не зрозуміти палкі почуття. Готовий був за тебе віддати життя. Та час минав, і ти вже зникла. І я зупинився. Так прикро, так прикро. Чому буває так сумно? Чому немає розуміння навколо нас? Чому як роботи люди? Та є надія, надія лише у Нас. Лікує все час. Горами, лісами тебе я шукав. Кожну хвилину на тебе чекав. Зрозумів, що програв, але сподівався. Проявив слабкість і закохався. Так гірко, так сумно, дуже погано. Та забути тебе поки що рано. І неможливо, як не вагався. Насунули хмари, і місяць сховався. Все темно навколо, як і в душі. Лише тихо шепочуть дерева й кущі. Щось розповідають, до тебе напрямляють. Питав, куди йти, та вони не знають. Сумують птахи, не чути нічого. Вулиці порожні, немає нікого. Без тебе все зникло, просто зів'яло. Лише тінь моя мене в різні боки штовхала. Боляче мені, що мене ти лишила. На самоті один, а ти десь полетіла. Для спокою собі я впевнено щось радив, Але тебе я втратив, я втратив. Чому буває так сумно? Чому немає розуміння навколо нас? Чому як роботи люди? Та є надія, надія лише у Нас. Лікує все час. Ти дивишся у небо, бачиш очі неземні, Які ведуть тебе далеко онде в мрії золоті. Там, де всі твої бажання, десь далеко душі, І там, де спокою немає, над природні доброті. Там невидимі є скелі, на яких нема журби. Так те усе лише на небі, а ти зараз На землі. Чому буває так сумно? Чому немає розуміння навколо нас? Чому як роботи люди? Та є надія, надія лише у Нас. Лікує все час.