П'яна вишня

Я шукав твій слід серед степів, Де вітри гуляють на світанні. І не знав, що стільки довгих днів Йшов назустріч нашому коханню. А тепер розсіявся туман, Сонце гріє стомлені долоні. Ти мій найсвітліший океан, Де мої печалі тихо тонуть. П'яна вишня стигне уночі. Так і ти дозріла для кохання. Не мовчи, хоч серцем закричи, Не ховай за поглядом бажання. П'яна вишня стигне уночі. І червоні губи пахнуть літом. Залиши мені свої ключі Від душі, яку я хочу гріти. Мій заснули ліс чека весни, Скути льодом довгі-довгі роки. Та у мої чорно-білі сни Завітали теплі твої кроки. І розквітли квіти на гілках, Небо стало чистого блакиту. Я тримаю всесвіт у руках, Бо зустрів найкращу в цілім світі. Зупинився час у цій хвилині. Вітер поміж листям задрімав. Я радію, що в своїй долині Я таку перлину відшукав. П'яна вишня стигне уночі. Так і ти дозріла для кохання. Не мовчи, хоч серцем закричи, Не ховай за поглядом бажання. П'яна вишня стигне уночі. І червоні губи пахнуть літом. Залиши мені свої ключі Від душі, яку я хочу гріти. П'яна вишня стигне вночі. Ой, так і ти дозріла для Кохання. Не мовчи, хоч серцем закричи, Не ховай за поглядом бажання. П'яна вишня стигне уночі. І червоні губи пахнуть літом. Залиши мені свої ключі Від душі, яку я хочу гріти. Залиши мені свої ключі Від душі, Яку я хочу гріти.