Ти її не сплутаєш ні з ким

Вона носить подерті джинси і читає старі романи. В неї погляд летить у височінь, Що лікує невидимі рани. Вона знає, про що мовчать ліхтарі у нічному місті. Вона вміє так щиро кохать, без інтриг і без Зайвої злісті. Коли вона проходить повз тебе, Здається, ніби спиняється час. Вона приносить у сумочці небо, І це небо тепер для Нас. Ти її не сплутаєш ні з ким. Вона пахне вітром і весною. Її сміх розвіює, як дим, Все, що досі звалося журбою. В неї сонце світиться в очах, В неї серце, мов відкрита книга. І від посмішки на її губах розтане навіть Вічна крига. Вона любить зелений Чай і малює на склі хмаринки. Вона скаже тобі: "Зустрічай!" І примчить до тебе без зупинки. У її рюкзаку магія, зір, трохи казки і теплі Ноти. Вона зніме з тебе весь біль, І забудеш про всі турботи. Коли вона проходить повз тебе, Здається, ніби спиняється час. Вона приносить у сумочці небо, І це небо тепер для нас. Ти її не сплутаєш ні з ким. Вона пахне вітром і весною. Її сміх розвіює, як дим, Все, що досі звалося журбою. В неї сонце світиться в очах, В неї серце, мов відкрита книга. І від посмішки на її губах розтане навіть Вічна крига. Ти мене не сплутаєш ні з ким. Ніжно пахну вітром і весною. І мій сміх розвіює, як дим, Все, що досі звалося журбою. В мене сонце світиться в очах, В мене серце, мов відкрита книга. І від посмішки на моїх губах розтане Навіть вічна крига. Ти не сплутаєш ні з ким. Ти не сплутаєш ні з ким.