Маргарита

У вікнах нічних догорає обман. Ти знову втрачаєш свій внутрішній стан. В холодному колі втрачаєш тепло. Куди тебе, мила, знов так понесло? Крокуєш по краю на мокрій бруківці, Ховаючи сльози в дешевій вітівці. Твої помилки закривають нам зорі. Ти губиш себе у чужому просторі. Твій погляд згасає, ти губиш лице. Спинись, Маргарито, бо це вже кінець. Чорна помада, цигарки й ртуть. Маргарито, куди тебе ночі ведуть? Я бачу, як тонеш На самому дні. Благаю, спинися у цьому вогні. Чорна помада, цигарки й ртуть. Маргарито, куди тебе ночі ведуть? Ти нищиш себе, Як розірваний дріт. Та я все ж кохаю. Ти весь мій цей світ. Твій сміх вже лунає, як зламаний син. Ти знов потрапляєш у цей лабіринт. Чужі брудні руки і пил на очах. Ти знову шукаєш свій кайф у гріхах. Ти п'єш отруту з дешевих склянок, Шукаючи марно свій новий світанок. Ти тонеш в брехні, до ілюзій прикута, А я так боюсь, що ти будеш забута. Твій погляд згасає, ти губиш лице. Спинись, Маргарито, бо це вже кінець. Чорна помада, цигарки й ртуть. Маргарито, куди тебе ночі ведуть? Я бачу, як тонеш На самому дні. Благаю, спинися у цьому вогні. Чорна помада, цигарки й ртуть. Маргарито, куди тебе ночі ведуть? Ти нищиш себе, Як розірваний дріт. Та я все ж кохаю. Ти весь мій цей світ. Пульс. Стук. Метроном рахує твій втрачений час. Тиск. Звук. Ця темна безодня ковтає вже нас. Ти падаєш вниз, хоч в очах твоїх і ні. Я хочу спасти тебе з цих чорних ліній. Чорна помада, цигарки й ртуть. Маргарито, куди тебе ночі ведуть? Я бачу, як тонеш на самому дні. Благаю, спинися у цьому вогні. Чорна помада, цигарки й ртуть. Маргарито, куди тебе ночі ведуть? Ти нищиш себе, Як розірваний дріт. Та я все ж кохаю. Ти весь мій цей світ. Повернись. Чорна помада, Цигарки і ртуть. Я чекаю.