Стэфка. Праз 20 Год

Ти пам’ятаєш, Стефка, яким я був. Одну тебе на руках носив. Хто відав, що так може бути і щастя тяжко Буде нам зловити. Хто відав, Стефка? Хто відав, Стефка? Хто відав, Стефка, що я так горілку полюблю? Я марив, як ми будемо жити, як разом будемо Усе робити. Але почав я зловживати. Даремно щастя нам було вертати. Хто відав, Стефка? Хто відав, Стефка? Хто відав, Стефка, що я так горілку полюблю? Ти пам’ятаєш, Стефка, зор-світло і поцілунків тих Тепло. Ніби старий самотній млин зостався ніби Дурень я один. Хто відав, Стефка? Хто відав, Стефка? Хто відав, Стефка, що я так горілку полюблю? Давно пролився циганський дощ. Нема вже кредитів, нема і доріг. Життя, як річка, усе бере жить. Я сто гатов, як кину пити. Але хто відав, Стефка? Хто відав, Стефка? Хто відав, Стефка, що я так горілку полюблю? Хто відав, Стефка, що я так горілку полюблю? Хто відав, Стефка, що я так Горілку полюблю?