ОЙ ТИ ПТАШКО ЖОВТОБОКО

Ой ти, пташко жовтобоко, не клади гнізда високо, А клади його на лозку, на зеленому мор iжку. Яструб ген над головою висить, Хоче ухопить, вашою живе вiн кров'ю, Глянь, вже пазурi сталить. Ой ти, пташко жовтобоко, Не клади гнізда високо. Ой ти, пташко жовтобоко, Не клади гнізда високо. Стоїть явір над горою і киває головою. Буйні вітри повівають, руки явору ламають, А вербички шумлять низько, заколишуть мене в снах. Тут тече потічок близько, видно воду аж до дна. Ой ти, пташко жовтобоко, Не клади гнізда високо. Ой ти, пташко жовтобоко, Не клади гнізда високо. Ой ти, пташко жовтобоко, Не клади гнізда високо. Ой ти, пташко жовтобоко, Не клади гнізда високо. На що ж мені гадати, що в селi родила Мати? Нехай у тих мозок рветься, Хто високо в гору дметься, а я буду собі Тихо коротати милий вiк. Так мине менi все лихо, щасний буду чоловiк. Ой ти, пташко жовтобоко, Не клади гнізда високо. Ой ти, пташко жовтобоко, Не клади гнізда високо. Ой ти, пташко жовтобоко, не клади гнізда Високо. Ой ти, пташко жовтобоко, Не клади гнізда високо.