ПІСНЯ 27

В вишніх наук саде святий, лист рожевий і цвіт Твій красний. Прийми собі весняний вид, Це воссия день твій благий. Освітив тебе світ ясний, зверху подув, Благословить. Возвеселися, о дерев сад, більший є менший, Який є підряд. Пастирю наш, образ Христа, тихий, Благий, милосердний. Дзеркало чисте доброт, красні неси, Но його так. Мир благовістю, стін твердий, Глянь на священний оплот. Помочі в тебе просить собі, серце і руки тягне Тобі. Ти сад напій, цей святий сад, течевом вод Благочесних, які з апостольських струмків. Не допусти єресіять і віджени всіх безчесних. Родить нехай духовних царів, царство Царя обнявши Усіх, пекельний скіпетр скидає як гріх. Бачить його зір сміливий твій при твоїм несплячим Зорі. І лист його не відпаде, а лист на Нім буде пустий. О, блудну зваблива скоро духовний плід весь приведе. Віру, радість, покірність теж і інші, Що в ряді святим назвеш. Ось він тобі, сам царів Цар. Цього нарід святий просить. Що може буть цього миліш? Чи ж є Христу не ліпший дар? Перший це дар, що приносить Пастир овечкам свят Святіш. Скріпить наділо сам він оте, Здовжить тобі життя так святеее. Життя так святеее. Життя так святеее. Життя так святе.