Правда

Ходить повітрям утомлений Яків, значить межу між зимою і літом. Човен рибальський кИдає якір, Ніби пакетик із чаєм ліптон Рання пора безнадійно впертих, пора повертань і пора продовжень. Ось капітан розглядає берег, наче газету старих оголошень. Скільки вивчати води зимові, Як прочитати знаки повчальні. Мудрість - вона не лише у слові, але й мовчанні. Скільки питань у ранковій мові, Гаснуть поволі вогні причальні. Щедрість - вона не лише в любові, але й прощанні. Той капітан - щирість Той капітан - радість Той капітан - вірність Той капітан - правда Рване повітря, наче вітрила. Ламає нічні причали. Мені важливо, що ти говорила. І надважливо про що мовчала. Жовто до ранку світять ліхтарні, світять знесилено, до знемоги. В небі зимовому, ніби в лікарні, Живуть відвертості і тривоги. Дивна пора відчайдушно сміливих, довгі часи голосних і тихих. Гоїться по осінніх зливах моря нічного болючий вивих. Скільки питань у ранковій мові, Гаснуть поволі вогні причальні. Мудрість вона не лише у слові Але й мовчанні Той капітан - щирість Той капітан - радість Той капітан - вірність Той капітан - правда Той капітан Що у шторм в неспокій Вголос сміється і люльку палить Той, хто думки твої знав напам’ять Любив тебе тебе й твоє дно глибоке Йому байдужі чужі причали Тиша мов повінь проти повчання Мудрість його не лише у слові Але й в мовчанні мовчанні Той капітан - щирість Той капітан - радість Той капітан - вірність Той капітан - правда