Живий

В тім, що ти живий немає твоєї вини Бо найпростіше, кажуть, позбутись війни – на війні. Самурай – найсамотніший, бо побачити він посмів, Що життя його не важливіше інших життів. Бо всі знають початок І знають кінець вірша Бо гостре лезо турбує не сила удару – іржа. Кулі в цинках соромляться, Що не в стволі вони. В тім, що ти живий – немає твоєї вини. А як порину в пітьму, чи опинюсь в полум’ї. Що знадобиться мені тоді, що ж я з собою візьму? Віру в пекельнім вогні перед очима жалю. Єдине про що молю - Доле - відміряй мені: Як тиражовані піки емоцій втрачали сенс Як нас подекуди рясно і відчутно спіткав піхвец Як козаки, сміючись, заправляють і ладять старі корчі Як бісів ворог лютує, як зимно в сіряк вночі Як за останнім блок-постом закінчується рок-н-рол І за лаштунками мріє мирняк про договорняк, І замовляючи в п’ятницю ввечері модний унагі-рол, Лиш пам’ятай в цього вечора прізвище є і ім’я, і сім’я. А як порину в пітьму, чи опинюсь в полум’ї, чуєш? Що ж знадобиться мені тоді, що ж я з собою візьму? Чи віру в пекельнім вогні і перед очима жалю. Єдине про що молю - Доля відміряй мені: Місячне сяйво понад тихою водою Побачень випадкових в чужині Безсонь з коханою, Веселого двобою. І волю, а не мури кам’яні. Смішливих пабів з друзями живими, Натхнення перед створенням пісень. Весь осад із душі моєї вилий. І ще один прошу весняний день, один весняний день. Місячне сяйво понад тихою водою Побачень випадкових в чужині Безсонь з коханою, Веселого двобою. І волю, а не мури кам’яні. Смішливих пабів з друзями живими, Натхнення перед створенням пісень. Весь смуток із душі моєї вилий. І ще один прошу весняний день, один весняний день. Букет гортензій і вона щаслива Зізнання і палке, і не сміливе. Різноманіття невідкладних справ. І розуміння, що твій час - настав.