Вероника

І знов побачив я ся липи, Де лети першия Пройшли. Там стены мохом поросли, Вязёлка ядлива між шиби. Усё в пилу І стало мне Так сумно, сумно в Тишине. Я у сад пайшов, там глухо, Тихо, Усё травою Поросло. Няма того, що раньш було. Няма того, що раньш було. І Толькі І тільки надпис "Вероніка" Наліпив резний у кори, Казав бачам об тей пари: "Рости, узмацовывайся, Дрэва, Як монумент живий уставай І к небу надпис Подымай, і к Небу надпис "Вероніка". Чым болей сходить дён Начей, Тым імя мілае Вышэй. Няма того, що раньш Було. Няма того, що раньш було. І тільки надпис "Вероніка". І тільки надпис "Вероніка". Чым болей сходить дён начей, Тым імя мілае вышэй. Няма того, що раньш Було. Няма того, що раньш Було. І тільки надпис "Вероніка". І тільки надпис "Вероніка". Чым болей сходить дён Начей, Вероніка, Тым імя мілае вышэй. Чым болей сходить дён начей, Тым імя мілае вышэй. Болей сходить начей, тым імя мілае Вышэй.