Гуде вiтер

Гуде вітер вельми в Полі, реве, ліс Ламає. Плаче козак Молоденький, долю Проклинає. Гуде вітер вельми в полі, Реве, Ліс ламає. Козак нудиться Сердешний, що робить, не Знає. Гуде вітер вельми в Полі, реве, ліс Ламає. Козак стогне Бідолага, сам собі Гадає. Ревеш, вітру, да не плачеш, Бо тобі не тяжко. Ти не знаєш в Світі горя, так тобі Не важко. Тобі все одно, чи в Полі, чи де ліс Ламаєш, чи по Морю хвилю гониш, чи Криши здираєш. Солом'яний і залізний Якуде застрінеш, Снігом лютий Замітаєш, в полі як Застигнеш. О, Дарви ж од серця тучу Рознеси по Полю, щоб не плакався Я, бідний, на нещасну Долю. А коли сього не зробиш, Мене кинь у море. Нехай зо мною Потоне, нехай Моє горе.