Сонцем, небом, дощем

Я де тихо і точ, серед вулиць і площ, Серед неба і зір, серед літ, серед літ. Я де втомлений шлях, де вертає ця птах із Чужих берегів на дороги свої. Сонцем, небом, дощем, Снігом, вітром благаю ще, тільки, Тільки мене не залишай. Я де трунок п'янкий, де слова дітрутні, Ті далекі слова, бо вертом голова. Від неписаних слів, від ночей тих і днів, Що забути не можу. Я де тихо і точ. Сонцем, небом, дощем, Снігом, вітром благаю ще, тільки, Тільки мене не залишай. Сонцем, небом, дощем, Снігом, вітром благаю ще, тільки, Тільки мене не залишай. Я де знову там, де ти, хай це довго І тінь, і летіти дарма, де ти є чи Нема. Все не знати мені, все надія прийми. Я де світло і тінь, я іду по воді. Сонцем, небом, дощем, Снігом, вітром благаю ще, тільки, Тільки мене не залишай. Сонцем, небом, дощем, Снігом, вітром благаю ще, тільки, Тільки мене не залишай. Я де знову там, де ти, хай це довго І тінь, і летіти дарма, де ти є чи Нема. Все не знати мені, все надія прийми. Я де світло і тінь, я іду по воді. Сонцем, небом, дощем, Снігом, вітром благаю ще, тільки, Тільки мене не зали, не залишай. Сонцем, небом, дощем, Снігом, вітром благаю ще, тільки, Тільки мене не зали, залишай.