Пересадка

Пів доби на захід з пересадкою у Любліні. Станційні вогні, гнівні і розгублені. Вагони і гомін котять за долівкою. Хтось на перегоні плаче за домівкою. У сні подорожні, тихі нескорені. Темна печаль у ночі пускає корені. Радість оплачується щедрою монетою. Люди бредуть за остатою кометою. Це тобі на згадку про нічну пересадку. Чорна рана в нічних небесах. Останній у списку батьківського спадку будеш криком У подорожніх голосах. Час у дорозі взагалі не має значення. У нас із тобою останнє побачення. Маршрути прокладені потойбіччями. Хто ці пасажири з сумними обличчями? Хто ці безіменні нічні колійники? Стоять уздовж дороги жінки і покійники. Довга дорога, неначе рвана вервиця. Ніхто не загубиться, всі повернемося. Це тобі на згадку про нічну пересадку. Чорна рана в нічних небесах. Останній у списку батьківського спадку будеш криком У подорожніх голосах. Це тобі на згадку про нічну пересадку. Чорна рана в нічних небесах. Останній у списку батьківського спадку будеш криком У подорожніх голосах. Сині і тривожні сплять подорожні. Ось твоя радість і ось твій сміх. І ті вокзали, що нас роз'єднали, Вони колись поєднають усіх.