Діти і пси

Псячий нюх ловить незбагненне. Це печаль і пам'ять полюють на мене. Це півчі тиші, такі голосисті. Хто там залишився в залишеному місті? Це залишилися діти, які співали. Це залишились жінки, що ховались у підвали. Це залишились святі, що зробились старими. Це чекають світанку дерева і тварини. В містах залишаються діти і пси, Як довгі стебла гіркої лози. Прощення не буде, проси не проси. Блажен, хто народився в ці суворі часи. Рваний сон приходить уранці. Збираються біженці і вигнанці. Збираються утікачі і приблуди, Добрі люди, печальні люди. Люди, що носять печаль, наче книгу. Люди вітру, вогню і снігу. Книга, мови говори найневідома. Люди, яких чекають удома. В містах залишаються діти і пси, Як довгі стебла гіркої лози. Прощення не буде, проси не проси. Блажен, хто народився в ці суворі часи. В містах залишаються діти і пси. В містах залишаються діти і пси. Але в містах залишаються діти і пси, Як довгі стебла гіркої лози. Прощення не буде, проси не проси. Блажен, хто народився в ці суворі часи. З йолкі береши ти небеса. Спасителя лізуть на травлених пса. Хай ніколи не закінчиться впертість. І хай ніколи не повернеться страх. В містах залишаються діти і пси, Як довгі стебла гіркої лози. Прощення не буде, проси не проси. Блажен, хто народився в ці суворі часи.